Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
спорожніти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
спорожнілий — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
спорожніння — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
спорожнілий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до спорожніти. 2) у знач. прикм.Нічим не заповнений; пустий, порожній. || Ніким не зайнятий, не заповнений; у якому нікого немає; вільний. 3) у знач. прикм., перен. Духовно спустошений, без інтересу … Український тлумачний словник
спорожніти — (стати пустим, не зайнятим людьми), збезлюд(н)іти, знелюдніти, спустіти, запустіти, спустошитися … Словник синонімів української мови
опорожніти — і/є, док., рідко. Стати порожнім; спорожніти … Український тлумачний словник
спустіти — і/ю, і/єш, док. 1) Стати пустим, порожнім; спорожніти. 2) Стати безлюдним або малолюдним, звільнитися від чиєї небудь присутності; збезлюдніти. || безос. 3) перен. Стати менш змістовним, цікавим. || Відчути себе нездатним до повнокровного,… … Український тлумачний словник
порожній — I (нічим не заповнений; ніким / нічим не зайнятий), пустий, вільний; незайнятий; спорожнілий, спорожнений, спустілий (який раніше був зайнятий, заповнений кимсь / чимсь); голий (перев. про місцевість не вкритий рослинністю, будівлями тощо) II ▶… … Словник синонімів української мови
опорожніти — дієслово доконаного виду спорожніти рідко … Орфографічний словник української мови
